ДП "Новоушицьке лісове господарство" (лісомеліоративна станція) було організоване в 1977 році згідно наказу Міністерства лісового господарства №7 від 13.01.77 р. на базі частини лісів Ярмолицького та Кам’янець-Подільського держлісгоспів з метою проведення лісовідновлювальних заходів вздовж Дністровського водосховища та здійснення заходів боротьби з водною ерозією.

Згідно лісорослинному районуванню територія ДП "Новоушицьке лісове господарство" відноситься до зони лісостепу Подільського плато, а погеоморфологічному районуванню до Придністровської височини.

Клімат обумовлюється географічним положенням центральної частини Правобережної України і впливом Волино-Подільського плато. В цілому клімат помірно-континентальний з м`якою зимою і досить теплим і вологим літом.

На протязі року переважають західні і східні вітри. Інтенсивно проходить трансформація атлантичного повітря в континентальне. Циклон, що проходить із північної Атлантики, визиває значну хмарність і опади, зниження температури літом і підвищення зимою. Із Скандинавії, в тилу атлантичних циклонів, підходить холодне повітря, яке визиває заморозки в перехідні періоди.

В перехідні періоди року переважають південно-східні вітри (20-30%). Літом переважають північно-західні. Разом північно-західні і західні вітри в червні складають 50 — 55% всіх вітрів.

В січні періодичність південн-східних і північно-західних вітрів приблизно однакова — в середньому  по 20%.

Із кліматичних факторів, що негативно впливають на ріст і розвиток лісових насаджень слід відмітити наступні: пізні весняні заморозки, можливі в окремі роки засухи, сильні вітри.

В цілому, клімат району розташування лісгоспу сприятливий для зростання наступних порід: сосни, дуба, ясеня, граба, берези, черешні, липи, глоду, шипшини, бузини чорної, ліщини, свидини.

Вся територія лісгоспу відноситься до рівнинної.

Територія лісгоспу за характером рельєфу являє  собою височину, порізану достатньо глибокими меридіальними долинами невеликих рік і струмків, які почергово розташовані майже паралельно, схили яких часто порізані ярами і вимоїнами.

Основні типи і види грунтів: згідно грунтово-лісотипологічного обстеження лісів лісгоспу, виконаного Київською комплексною експедицією в 1981 році, найбільш розповсюдженим типом грунтів являються дернові, що займають — 49% і сірі лісові грунти — 48%. Решта грунтів представлені малопотужними чорноземами — 1%, лугові — 1% і лугово-болотні — 1%.

Сірі лісові грунти розділяються на два підтипи: сірі — 40% і темно- сірі — 8%. Дернові грунти по степені виявлення дернового процесу поділяються на розвинуті, слаборозвинуті, примітивні, а по потужності гумосового профілю — на потужні, середньопотужні, малопотужні.

Дернові і сірі лісові грунти зустрічаються по всій території лісгоспу. Детальна характеристика грунтів приводиться в грунтово-типологічному нарисі Новоушицької ЛМС обстеження 1981 року комплексною експедицією "Укрдержліспроекту".

Характерною особливістю рельєфу, що визиває ерозійні процеси, являється:

а) глибоко порізані зі стрімкими схилами мередіальні долини. Глибина впадин долин систематично збільшується з просуванням на південь від 30-40 м до 120-150 м, а висота вертикальних стінок від 10- 20 м до 60-80 м. Долини притоків Дністра сильно звивисті, меандруючі, але меандри хоч і стрімкі, та невеликі, переважно не виходять за межі 2-3 км. Науково доведено, що меандри тісно пов`язані з тріщинуватістю палеозойських порід — вапняків і пісковиків;

б) присутність вузької, часто кам`янистої заплави і фрагментарного розширення терас майже винятково на ввігнутих сторонах меандер, в результаті чого весняні та дощові паводки часто приводять до катастрофічних наслідків. Особливо коли затоплюються не тільки заплави, але і надзаплавні тераси, в період льодових заторів на стрімких меандрах;

в)значне розповсюдження лінійної ерозії у вигляді вимоїн і ярів. Придолинні схили густо порізані ерозійними формами, частина з яких діюча, що робить Придністров`я небезпечним для розвитку ерозії грунтів.

В районах розташування плоских межиріч ерозія грунтів незначна або відсутня зовсім.

Слід відмітити, що за період створення лісгоспу (1977 р.) було проведено великий обсяг робіт по лісорозведеню на еродованих ділянках, що сприяє припиненню ерозійних процесів.